Метиленовий синій («синька») та діамантовий (в народі брильянтовий) зелений («зеленка») є синтетичними барвниками з антисептичними властивостями, які знайшли широке застосування не лише в медицині людини, а й у іхтіопатології та лабораторних дослідженнях. Завдяки хімічній стабільності та вираженій біологічній активності ці сполуки з початку ХХ століття використовують для контролю мікробних і паразитарних процесів, а також як інструменти в експериментальній біології.
У рибництві та акваріумістиці метиленовий синій (синька) застосовується для лікування грибкових уражень (зокрема сапролегніозу), бактеріальних інфекцій та для профілактики загибелі ікри. Його механізм дії пов’язаний з порушенням клітинного дихання патогенних мікроорганізмів і пригніченням окисно-відновних процесів. Препарат також знижує токсичний вплив нітритів, що має особливе значення в умовах замкнених водних систем. При цьому ефективність синьки залежить від концентрації, температури води та виду риби що лікується, а передозування може спричиняти стрес або пошкодження зябер.
Брильянтовий (діамантовий) зелений історично використовували в рибництві як сильніший антисептик проти грибків і деяких ектопаразитів. Його дія ґрунтується на коагуляції білків клітин патогенів, що призводить до їх швидкої загибелі. Водночас зеленка має вищу токсичність для риб і водних безхребетних, тому її застосування нині суттєво обмежене або заборонене в промисловій аквакультурі. Це зумовило поступовий перехід до безпечніших альтернатив, хоча в наукових дослідженнях речовина зберігає значення як модельний антисептик.
У лабораторній практиці обидва барвники мають важливе діагностичне значення. Синька широко використовують у мікроскопії для фарбування клітин, бактерій і тканин, а також як редокс-індикатор у біохімічних дослідженнях. Зеленка застосовується в мікробіології як селективний агент у поживних середовищах для пригнічення росту небажаної мікрофлори. Таким чином, синька і зеленка залишаються актуальними інструментами у ветеринарній іхтіології та експериментальній науці, незважаючи на обмежене використання в сучасній клінічній практиці.