Університетські дослідження дедалі частіше стають основою для нових технологій, продуктів і компаній. За оцінками, щороку у світі створюється близько 3000 компаній, що походять з університетського середовища. Разом із ними з’являються нові можливості не лише для підприємців, а й для науковців, які хочуть продовжувати працювати зі своєю спеціальністю вже за межами традиційної академічної кар’єри.

Для хіміка це може означати перехід від синтезу нової молекули або розробки реакції до створення технології, ліцензування винаходу, роботи над продуктом чи навіть заснування власної компанії.

Але як зрозуміти, чи має конкретне дослідження комерційний потенціал?

Від наукового відкриття до продукту

У бізнесі зазвичай усе починається з проблеми: існує певна потреба клієнта, а компанія шукає технологію, яка допоможе її вирішити.

В університетській науці ситуація часто протилежна. Дослідник спочатку робить відкриття — створює нову молекулу, матеріал, реакцію або метод — і лише потім намагається зрозуміти, де це можна застосувати.

Саме тут виникає одна з головних проблем комерціалізації — відповідність технології потребам ринку.

Бізнес купує не саме наукове відкриття, а рішення своєї проблеми. Тому технологію потрібно оцінювати не тільки з погляду її наукової новизни, а й з позиції потенційного промислового користувача.

Для хімічної розробки це може означати дуже просту річ. Нова реакція сама по собі цікава для наукової спільноти. Але якщо вона дозволяє:

• скоротити кількість стадій синтезу;
• зменшити витрати на сировину;
• відмовитися від токсичного реагенту;
• підвищити вихід продукту;
• знизити енергоспоживання;
• спростити масштабування виробництва;

то вона вже може мати значну комерційну цінність.

Комерціалізація — це не обов’язково стартап

Поширене уявлення полягає в тому, що успішна комерціалізація науки обов’язково повинна закінчитися створенням власної компанії. Насправді шляхів набагато більше.

Університетські офіси трансферу технологій — Technology Transfer Offices (TTO) — допомагають визначити, які результати досліджень можуть бути комерціалізовані та яким способом це краще зробити.

Серед можливих варіантів — ліцензування, продаж інтелектуальної власності, співпраця з компанією або створення spin-out-компанії.

Ліцензування

У цьому випадку дослідники або університет передають компанії право використовувати розроблену технологію.

Для хімії це може бути особливо ефективно. Якщо університет створив новий каталізатор або метод синтезу, немає необхідності будувати з нуля власне виробництво. Технологію може отримати компанія, яка вже має промислову інфраструктуру, обладнання, клієнтів і досвід масштабування.

Spin-out

Інший варіант — створити окрему компанію навколо університетської розробки.

Це має сенс тоді, коли технологія має значний потенціал, але для її розвитку потрібні окрема команда, інвестиції та тривала робота над продуктом.

Однак створення компанії — далеко не завжди найкраще рішення.

Консалтинг і контрактні дослідження

Наукові знання можна комерціалізувати й без створення стартапу. Консультаційні послуги, контрактні дослідження та співпраця з промисловими компаніями також можуть створювати значний економічний і суспільний ефект.

Не кожному університету потрібна своя «Кремнієва долина»

Розглянемо досвід західних університетів, таких як Стенфорд та Каліфорнійський університет в Берклі, тут їх часто сприймають як універсальну модель комерціалізації науки. Але такі екосистеми формувалися десятиліттями та об’єднують університети, інвесторів, підприємців, інкубатори й технологічні компанії.

Інші регіони розвивають власні моделі. Наприклад, Німеччина та Швейцарія мають потужні зв’язки між дослідницькими інститутами та промисловістю.

Для університету важливо спочатку визначити власну мету: створення великої компанії, нових робочих місць, залучення інвестицій у регіон чи розвиток технологій, які допоможуть сформувати нові промислові кластери.

Це важливий урок і для науковців: успішна комерціалізація не має одного шаблону.

Хто допомагає перетворити науку на бізнес?

Навколо університетських технологій сьогодні сформувалася ціла інноваційна екосистема.

Одну з важливих ролей відіграють бізнес-інкубатори. Вони допомагають молодим компаніям знаходити інвесторів, партнерів і перших клієнтів.

Серед прикладів — британська програма SETsquared , європейська ініціатива Conception X та підприємницька екосистема Royal Society of Chemistry Change Makers .

Остання поєднує конкурси для нових технологій із програмами акселерації, які допомагають хімічним deep-tech проєктам розвивати технологію, виходити на ринок і готуватися до залучення інвестицій.

Які професії відкриває комерціалізація науки?

Комерціалізація досліджень — це далеко не тільки робота засновника стартапу.

На різних етапах потрібні фахівці з дуже різними компетенціями:

• Патентні повірені та юристи оцінюють новизну винаходів, права на інтелектуальну власність і можливість їхнього захисту.
• Розробники продуктів перетворюють лабораторний результат на технологію, якою реально може користуватися клієнт.
• Інвестиційні фахівці оцінюють перспективність технологій і вирішують, у які наукові проєкти варто вкладати кошти.
• Фахівці з технологічного трансферу допомагають пройти шлях від відкриття до ліцензії, партнерства або spin-out.

Для всіх цих напрямів важливими залишаються наукова підготовка, здатність розв’язувати проблеми, працювати з числами та — що особливо важливо — пояснювати складну науку людям без спеціальної наукової підготовки.

Що робити науковцю, який хоче спробувати себе в бізнесі?

Перш за все варто чесно відповісти на просте питання: вас більше цікавить сама наука чи створення бізнесу на її основі?

Заснування компанії може бути дуже захопливим і дозволяє безпосередньо впливати на те, як технологія виходить на ринок. Але це довгий і ризикований шлях.

Багато стартапів потребують значно більше капіталу, ніж передбачалося спочатку. Інші стикаються з проблемами через неправильне розуміння потреб клієнтів, регуляторні бар’єри або відсутність готового ринку.

Якщо роль CEO або засновника справді приваблює, варто звернутися до університетського TTO та дізнатися про доступне навчання з підприємництва, презентації технологій і побудови бізнес-моделі.

Особливо важливо навчитися презентувати не всі технічні подробиці, а вплив технології та її потенційну економічну віддачу. Інвестор має зрозуміти, навіщо вкладати гроші, який результат це може дати і в які терміни.

Інтелектуальна власність: опублікувати чи запатентувати?

Для академічних учених це одна з найскладніших дилем.

Публікації необхідні для наукової кар’єри. Проте передчасне розкриття результатів може зашкодити можливості отримати патент.

Тому питання інтелектуальної власності бажано вирішувати до публікації результатів.

Патент може зробити технологію привабливішою для інвестора, оскільки забезпечує певний захист від копіювання та зменшує частину ризиків для вкладеного капіталу.

Водночас не кожне наукове відкриття можна запатентувати, а сама процедура потребує професійної оцінки. Саме тут важливу роль відіграють TTO та патентні фахівці.

Потрібно говорити з потенційними клієнтами

Одна з найкращих перевірок комерційної ідеї — розмова з людьми, які працюють у відповідній галузі.

Науковець може бути переконаний, що його технологія вирішує важливу проблему. Але потенційний клієнт може думати інакше.

Тому варто спілкуватися з:

• промисловими партнерами;
• потенційними клієнтами;
• технологами;
• виробниками;
• інвесторами.

Такі розмови допомагають перевірити припущення ще до того, як будуть витрачені значні кошти на розвиток технології.

Правильна команда іноді важливіша за саму ідею

Наукова та бізнесова культури можуть суттєво відрізнятися.

Дослідник звик широко вивчати проблему, перевіряти різні гіпотези та збирати якомога більше доказів.

Інвестор, навпаки, часто хоче бачити конкретний продукт, зрозумілий ринок і чіткі комерційні етапи.

Команда, яка шукає інвестиції, повинна продемонструвати не лише те, що її технологія цікава, а й здатність:

• відповідати на складні запитання;
• дотримуватися дедлайнів;
• аналізувати нові дані;
• перетворювати результати досліджень на конкретні рішення;
• працювати з комерційними партнерами.

При цьому інвестора також потрібно обирати уважно. Не кожне фінансування однаково корисне для молодої компанії, і команда має право відмовитися від інвестиції, якщо вона створює більше проблем, ніж можливостей.

Наука не закінчується в університетській лабораторії

Сьогодні кар’єра хіміка вже не обов’язково означає вибір між двома шляхами — залишитися в академічній науці або повністю залишити дослідження.

З’являється дедалі більше проміжних варіантів: робота над продуктами, технологічний трансфер, венчурне інвестування, корпоративні дослідження, створення стартапів і співпраця науки з промисловістю.

Для тих, хто хоче залишатися дослідником, але водночас працювати ближче до бізнесу, з’являються спеціальні освітні програми. Наприклад, Deep Science Ventures розвиває формат Venture Science Doctorate , у якому створення компаній та комерціалізація інтелектуальної власності стають частиною наукової підготовки.

Відкриття — лише початок

Шлях від університетського дослідження до комерційного продукту не має єдиного сценарію.

Одні розробки стають основою для spin-out-компаній. Інші продаються або ліцензуються великим корпораціям. Деякі перетворюються на консалтингові послуги чи контрактні дослідження.

Тому головне завдання науковця, який хоче комерціалізувати свою розробку, — не обов’язково створити компанію.

Потрібно зрозуміти три речі:

1. Яку проблему вирішує технологія?
2. Хто готовий за це платити?
3. Який шлях найкраще допоможе довести розробку до практичного застосування?

Саме здатність поєднати науку, комерційний інтерес та фінансування визначає, чи зможе перспективна лабораторна розробка перетворитися на технологію, продукт або новий бізнес.